Промова Прем’єр-міністра Канади

Промова Прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера в Українському католицькому університеті у Львові 26 жовтня. Дуже дякую кожному з вас за надзвичайно теплий прийом. Дякую Вам, отче [Борис] Гудзяк, за те, що дозволили мені прийти і виступити сьогодні. Мені дуже приємно перебувати тут.

Я хотів би розпочати вшануванням своїх друзів і колег з Парламенту, які прилетіли з Канади, щоб приєднатися до нас сьогодні. Перш за все, це - Сенатор Рейнел Андрейчук, яка очолювала місію спостерігачів за виборами під час останніх виборів в Україні, Голова Канадсько-української парламентської групи дружби і член Парламенту Марк Варава і Секретар цієї ж групи та член Парламенту Джеймс Безан.

Як сказав отець Гудзяк, між жителями наших двох країн існують тісні людські зв’язки.

Українці виїжджають до Канади вже понад 100 років і один з чвертю мільйона канадців мають українське коріння. Це складає майже 4 відсотки всього населення. І цей відсоток набагато вищий в канадських преріях – там, де я проживаю. Це - та частина Канади, яка схожа на Україну і де ви упізнали б багато прізвищ, так само як ви можете розпізнати прізвища членів визначної канадської української делегації, які приїхали зі мною в Україну.

Для них – це як приїзд додому. І, безперечно, куди б ми не пішли, ми бачимо ту душевну гостинність, якою справедливо славляться українці.

Ми провели продуктивні переговори з вашим урядом. Трішки пізніше я торкнуся тієї частини цих діалогів, яка можуть зацікавити вас особисто. Але передусім я хотів би поговорити з вами про інші речі, глибоко важливі речі, цінності та принципи, які є спільними для Канади та України.

Коли Україна проголосила свою незалежність в 1991 році, Канада стала першою західною країною, яка визнала ваш статус суверенної незалежної держави. Ви можете запитати чому ми зробили це так швидко. Чому ми так поспішали? Ми дійсно не чекали довго. Ви ствердили свою незалежність 1 грудня. А 2 грудня ми визнали ваш уряд і вашу державність. Фактично, це відбулося ще до того, як Радянський Союз перестав офіційно існувати.

В 1930-ті роки під час Голодомору померло майже стільки українців, скільки на той час проживало в Канаді. Чому? Безперечно, не всі з вас пам’ятають холодну війну. Але я можу вас запевнити, що ті, хто пам’ятають, зітхнули з величезним полегшенням, коли радянський комунізм був нарешті неспростовно дискредитованим. Проголошувалося, що комуністична ідеологія є ліками від усіх нездужань людства. Однак, у неї була одна проблема. Перед тим, як мало статися чудо, треба було ув’язнити або вбити усіх, хто мав іншу думку. В результаті, мільйони загинули і мільйони заморили голодом. Це – минуле, яке не можна забувати, якого ніколи не можна заховати під килим.

Вчора я відвідав пам’ятник жертвам Голодомору.

Два роки тому Голодомор було офіційно визнано геноцидом Парламентом Канади, у дуже великій мірі завдяки праці моїх однопартійців, а саме Джеймса Безана, який фактично вніс законопроект на розгляд. Очевидно вам відомо, що в 1930-ті роки під час Голодомору померло майже стільки українців, скільки на той час проживало в Канаді.Коли обмірковуєш лихо такого масштабу, то розум зосереджується на природі цього зла. І цим усе сказано про уявні ідеали комунізму.

Безперечно протягом усього часу, протягом десятиліть тисячі канадських українців використовували кожну нагоду, щоб ще раз звернути увагу заходу на радянську тиранію. Вони робили це, оскільки дуже добре знали, що їхні брати в Україні не були вільними для таких дій. Серед провідників цього українського канадського авангарду був парламентар з Торонто Юрій Шимко, нащадок Івана Франка, якого, як я знаю, глибоко шанують як у цьому місті, так і у всій західній Україні.

О так, ми, канадці, торжествували, коли побачили, як ідеологію радянського комунізму було відправлено на смітник історії. І коли Україна повернула собі свободу, ми були більш, ніж готові простягнути руку усім тим, хто жив в умовах комуністичного режиму протягом усіх тих жахливих років.

Окрім родинних вуз, які існують між Канадою та Україною, ми маємо поширювати багато важливих цінностей і принципів. Ми, канадці, вважаємо, що влада повинна працювати для свого народу, а не навпаки. Ми вважаємо, що країни, які поважають права свого народу, швидше за все поважатимуть права інших народів і будуть добрими громадянами світу.

І ми вважаємо менш ймовірним, що країни, де громадяни знають, що робить їхня влада, і де влада звітує перед своїми громадянами, розпочнуть війну зі своїми сусідами, ніж ті країни, де влада належить привілейованому правлячому класу, непідзвітному нікому. Є винятки. Були винятки. І завжди будуть. Але виняток підтверджує загальне правило. Якщо саме мир є вашою ціллю, то шлях, який слід обирати, - це вільне і демократичне суспільство.

Саме тому наріжним каменем зовнішньої політики Канади є поширення наступних цінностей: свободи, демократії, прав людини і верховенства права, а також усіх інституцій, які звідси випливають: прав власності, об’єктивної судової системи і понад усе свободи висловлювань і вільної преси. Свободи, за яку [журналіст Георгій] Гонгадзе став героєм.

Фактично, ми не вважаємо, що можна мати одну з наступних речей: свободу, демократію, права людини і верховенство права, без інших. Але свобода – понад усе. Тому, коли Україна знову приєдналася до братства вільних, ми в Канаді були серед перших, хто це привітав.

І ми намагалися бути більше, ніж просто глядачами. Як друзі України ми дещо зробили, щоб розширити ваш шлях до демократичних реформ. Ми працювали і на рівні урядів, і неофіційно через громаду та торгівельні організації. Перш за все було засновано посольства і консульства негайно після проголошення Україною незалежності. Безперечно, наступне багато скаже вам про ваших канадських двоюрідних братів і сестер: коли в Оттаві було відкрито Посольство України, то кошти на це в значній мірі були надані українською канадською громадою – чудовий приклад того, як активно працює ця громада.

З того часу ми обмінювалися делегаціями високого рівня, відбулися візити до України трьох з наших генерал-губернаторів і двох ваших президентів до Канади.

І я пишаюся тим, що канадці неодноразово працювали спостерігачами на виборах в Україні: в 2004, 2006, 2007 роках і ще раз цього року.

Канадці раді допомогти з виборами, оскільки саме тоді, коли ті, ким керують, обирають своїх керівників, свобода стає чимось більшим, ніж просто слово.

Було багато контактів між урядовцями на робочому рівні, а Канадська агенція з міжнародного розвитку допомагала програмами, які стимулюють мале підприємництво. Фактично, сьогодні ми оголошуємо ще шість проектів, які сприятимуть економічному розвитку та збільшенню експорту зерна. Історично важливо – ми працюємо з вашим урядом над канадсько-українською угодою про вільну торгівлю. Наші економіки багато в чому доповнюють одна одну, і ми повинні використати наші історичні та мовні зв’язки для заохочення торгівлі та інвестицій і створення робочих місць.

Торгівля призводить до процвітання і надає особливо великі можливості для вас, молодих людей, у яких широкі світові перспективи. Сьогодні я вже згадував, що є щось у наших переговорах з вашим урядом, що повинно особливо зацікавити цю аудиторію. Протягом багатьох років наші країни мають програму, згідно якої 50 українських студентів щороку приїжджають до Канади, щоб працювати інтернами у нашому парламенті і зрозуміти як функціонує наш парламент. Я радий вам повідомити, що вчора ми вивели цю ідею далеко за межі компетенції урядів.

Вчора наш уряд підписав угоду про обмін молоддю, згідно якої молодим канадцям та молодим українцям стане легше подорожувати і працювати в країнах одне одного. Безумовно, як канадці, ми хочемо підтримувати наші близькі стосунки міцними і життєво важливими. Ми б хотіли, щоб багато хто з вас приїхав до Канади попрацювати і повеселитися. І ми просимо, допоки в Канаді розкажіть нам більше про свою Україну, а після повернення поділіться своїм канадським досвідом зі своїми друзями. Розповідайте на твітері все, що побачите, розміщайте ваші найкращі фото Канади на Facebook. Ви можете допомогти усім нам стати кращими друзями.

Пані та панове, я хотів би завершити наступним. Ваша країна вже 20 років переживає перехідний період. Так як ніхто не міг передбачити минулого двадцятиліття, ніхто не може сказати, що чекає нас у майбутньому. Але зараз чудові часи для того, щоб жити.

Пані та панове, я хотів би завершити наступним. Ваша країна вже 20 років переживає перехідний період. Так як ніхто не міг передбачити минулого двадцятиліття, ніхто не може сказати, що чекає нас у майбутньому. Але зараз чудові часи для того, щоб жити.

Фактично, оглядаючись навколо, я пригадую поетичний уривок. Того світанку бути живим здавалося блаженством, але бути молодим здавалося справжнім раєм. Чим зрештою стане ваша країна, яким чином вона реагуватиме на повороти історії і як ви житимете як громадяни – все це вирішувати вам і майбутнім поколінням. Перед вами – великі звершення і великі рішення. Доля, яку треба створити.

Я хотів би сказати наступне не тільки вам, але й усім чудовим молодим людям України.

В міру того, як ви розпочинаєте свою життєву працю, пам’ятайте, що в Канаді у вас є друзі. Друзі, які поважають і захоплюються прагненням України до свободи, її духом національного самовизначення і мужністю її народу; мужністю, яка ніколи вас не покидала, навіть у найтемніші ночі вашої історії.

“Як писав Тарас Шевченко, і я цитую: "Борітеся! Поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за Вас слава і воля святая".

“Зараз я сподіваюся познайомитися з вами усіма і бажаю вам успіху в майбутньому. Слава Україні! Слава Канаді!”

Оставить комментарий

Вы должны быть авторизованы , чтобы оставить или оценить комментарий.



Сейчас на сайте: 9
Посетителей: 9
Пользователей: 0