Ментальність хат і хмарочьосів

То які ж вони насправді — житлові потреби сучасного українця?

Поставлю хату і кімнату, 
Садок-райочок насаджу.
Посиджу я і походжу
В своїй маленькій благодаті.
Т. Шевченко

Свій варіант відповіді запропонував наш співрозмовник — голова ради директорів «Центру будівельних технологій Р 2000» Іван Перегінець, один з організаторів семінару «Реалізація програми „Доступне житло” за технологією дерев’яного каркасного малоповерхового будівництва», який нещодавно відбувся в Дніпропетровську в стінах Придніпровської державної академії будівництва й архітектури.

— Пане Іване, новітні технології дерев’яного каркасного будівництва Ви плануєте реалізовувати в рамках державної програми «Доступне житло». Але в поняття «доступність житла» повинна входити не лише його ціна (приспустімо, Ви знайшли прийнятний компроміс між вартістю будівництва та платоспроможністю покупця), а і світоглядні чинники. Чи зможуть городяни жити в таких приватних будиночках?
— Досвід країн Європи та Північної Америки, як-от Голландії, Німеччини, Канади, показує, що людина, яка може дозволити собі як міські апартаменти, так і приватну садибу, обирає другий варіант. У нас же так склалося, що в радянські часи люди не мали особливого вибору — де їм дали квартиру, там і жили. Більшість із нас і не уявляли, що життя може бути іншим. Що не обов’язково сприймати житло як даність із визначеними кількістю кімнат та плануванням, розташовану на такому-то поверсі, з вікнами, які виходять на захід чи на схід, із сусідами, яких не вибирають… Власний будинок, напротивагу квартирі, дає людині можливість організувати простір під себе.

— Але, погодьтесь, такий вибір — не для кожного…
— Безперечно. Людина, яка виросла в квартирі, не відчуває обмеження свободи, бо, з одного боку, їй ні з чим порівнювати, а з іншого — простір, у якому ми живемо, змінює нас відповідно до своїх законів. Декому справді може бути незручно у власній садибі з суто психологічних причин. Що ж стосується догляду за будинком, прибирати його навіть легше, аніж квартиру, бо за правильного планування для усіх потрібних речей у ньому передбачене своє місце. А от присадибна ділянка дійсно вимагає уваги: ландшафтний дизайн, огорожа, садочок… Тут усе залежить від того, чи любить людина помірні фізичні навантаження.

До речі, психологи мало звертають на це увагу, а даремно: квартира в багатоповерхівці часто є джерелом подружніх конфліктів. Багатоквартирні будинки — відносно новий винахід суспільства, яке по суті своїй залишається традиційним, розподіляючи роботу на «жіночу» (хатню) та «чоловічу» (у дворі, в полі). У квартирі майже уся робота — «жіноча». Це, звичайно, дратує господинь, які вимушені поратись по хаті, у той час як їхні чоловіки ледарюють на диванах перед телевізорами…

— Як на мене, хмарочоси — не лише нове, але й не українське явище. Для американців, мірилом самореалізації яких є кар’єра та гроші, вважається природним часто змінювати місце роботи та проживання. У Радянському Союзі гуртожиток як спосіб життя та мислення («мой адрес не дом и не улица…») заохочувався державною ідеологією. Натомість для українців як нації індивідуалістів завжди був важливим зв’язок із землею, починаючи від селянських хат і закінчуючи козацькими зимівниками, де запорожці любили усамітнюватися (за бажання могли б жити й на Січі) у мирний час.

ДОВІДКА

Запозичуючи сучасні технології будівництва, ми, на жаль, повністю відкинули позитивний досвід зведення українських хат. У той час як будівельні матеріали, що використовували наші предки, більш сприятливі для людини, вони не екранують електромагнітні поля й дозволяють мешканцям вільно контактувати з навколишнім середовищем. Зараз в Європі спостерігається тенденція до використання природних матеріалів, наприклад покрівель з очерету в Голландії. 1мІ такого очеретяного даху там коштує 70 доларів.

Микола Савицький,
проректор Придніпровської
 державної академії будівництва та архітектури 

— Справді, для Заходу поняття малої батьківщини, де народився і куди хочеться повертатись, не є поширеним. Але ситуація, коли люди, відірвавшись від землі, почали жити компактно, нашаровуючись поверх за поверхом над головами сусідів, становить проблему і для західних країн. І джерело її не лише у величезній кількості електроприладів, які виробляють шкідливі для людини електромагнітні поля та вібрації. Люди самі випромінюють енергію, якою — незалежно від того, чи вона зі знаком «+», чи зі знаком «-», — діляться з сусідами… Згідно зі статистикою, мешканці хмарочосів, починаючи від 16 поверху та вище, більш схильні до психічних розладів, суїцидів та соматичних захворювань.

Цікаво, що спосіб мислення «одноосібників» та жителів багатоквартирних будинків також відрізняється. Господар садиби дисциплінованіший, він покладається на власні сили та ресурси. Мешканці ж хмарочосу люблять скаржитись, шукати винних, їхні вчинки більше залежать від оточення: «Сусід не платить за квартиру, а чого я буду платити?».

— Катаклізми ХХ століття — розкуркулення, висилки, примусове утворення колгоспів, а потім їх розпад, безробіття — спричинилися до масової втечі селян у міста, у гуртожитки, у комуналки, у мурашники-багатоповерхівки… Українські села зараз напівпорожні, міста ж перенаселені. Чи може малоповерхове будівництво гармонізувати ситуацію?
— Розбудова котеджних мікрорайонів — із налагодженою транспортною системою, розвиненою соціальною інфраструктурою, зонами відпочинку тощо — могла б стати гарним компромісом, поєднавши міські зручності та комунікації з екологічними перевагами приміських районів, близькістю до природи, затишком сільської локальної спільноти.
Приватний сектор краще пристосований для виховання дітей. На території власного двору більше місця для ігор, батькам не треба безперервно стежити за безпекою малюка. Приватний сектор об’єднує людей. Сусіди вітаються з сусідами, але не залежать від них, як у багатоповерхівці, коли від не загашеної п’яничкою цигарки може постраждати увесь під’їзд, а то й будинок. Сусідів у мешканця приватного сектору менше й вони не сприймаються як сторонні люди, які відрізняються лише обличчями та одягом. Ми бачимо, як вони живуть, чим цікавляться…

Оточений квітами, деревами, співом пташок власний будинок може подарувати незрівнянно більше радощів відпочинку після стресів робочого дня, аніж найкраща квартира у місті.

Спілкувалась Ірина РЕВА